Pik
Сьогодні, 27 Січня 2021
11.04.2011
240
0

Уроки "Фукусима"

Сьогодні, напередодні 25 річниці Чорнобильської трагедії багато говориться про проблеми ліквідаторів аварії, про несправедливе ставлення до людей, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС. Але більше про неможливість вирішити всі проблеми, що накопичилися. Держава Україна фактично залишилася наодинці в боротьбі з наслідками катастрофи. З кожним роком з держбюджету виділяється все менше коштів на підтримку не лише соціальних виплат і лікування чорнобильців, а й на технічну підтримку і подальше проектування рішень з ліквідації наслідків радіаційного забруднення. На жаль, українське суспільство мало поінформоване про справжній стан справ на ЧАЕС сьогодні і про ті колосальні загрози, які вона представляє завтра не тільки для України, Білорусі та Росії, але і для країн Європи та Далекого Зарубіжжя.

Не минуло і 25 років після Чорнобиля, як атомна енергетика завдала чергового важкого удару по економіці окремо взятої країни, тепер вже у високотехнологічній Японії. 11 березня до сумного досвіду людства у підкоренні атомної енергії приєдналася катастрофа на АЕС «Фукусіма-1», що відбулася внаслідок землетрусу. Втрати знову виявилися незрівнянно вище, ніж прибуток від втрачених енергоблоків. Це не враховуючи тих хвороб, які випустили в повітря вибухи атомних реакторів. І тих наслідків від забруднення радіацією Землі та океану, масштаб яких ще не скоро буде визначений.

Пропонуємо розмову з Миколою Карпаном, екс-заступником головного інженера з науки та ядерної безпеки ЧАЕС, керівником експертних програм, автором книги «Чорнобиль: помста мирного атома» (2006). Незабаром вийде у світ його документальна повість "Від Чорнобиля до Фукусіми", уривки з якої лягли в основу статті.

- Микола Васильович, Ваша оцінка ситуації на АЕС «Фукусіма-1». Наскільки надійні реактори Марк-1? Причини виникнення аварійної ситуації: чи тільки внаслідок зовнішніх негативних природних чинників, чи були прорахунки в діях персоналу на першому етапі і в подальшому?

- На це питання вже відповів один із творців Марк-1, інженер компанії General Electric Дейл Брайденбау (Dale Bridenbaugh). Він пішов у відставку 35 років тому через невпевненість у безпеці конструкції ядерного реактора, який згодом і був встановлений на АЕС «Фукусіма Даіті» в Японії. Після вибухів на «Фукусіма» він сказав, що наскільки він знає, з недоліками проекту боролися на цій АЕС, що вимагало «досить значних витрат». Сьогодні він вважає, що ситуація на «Фукусіма» не є прямим результатом проблем із захисною оболонкою «Марк-1». Вона є прямим результатом землетрусу, цунамі і того факту, що захисна оболонка «Марк-1» менш всепрощаюча, ніж деякі інші моделі реакторів ».

Додам до цього тільки один штрих. Система аварійного електропостачання на блоках цієї станції не мала таких бар'єрів безпеки, ніж реактор, який вона повинна рятувати при аваріях. Тому дизель-генератори цієї системи були виведені з роботи хвилею цунамі. Реактор залишився без охолодження палива водою, яка циркулює в контурі, що призвело, зрештою, до вибухів на 4-х блоках.

Я не схильний списувати те, що трапилося на помилки операторів. Вони працюють на тому обладнанні, яке їм дали і по тих інструкцій, які для них написали. Аварія, що сталася - запроектна, вона не описана в інструкціях. Тому діями операторів після аварії керує аварійний штаб. Вибухи водню на блоках - наслідки рішень цього штабу. Якби після втрати циркуляції зневоднили контур і реактори, то в них не було б пароцирконієвої реакції з утворенням водню. І не зростав би тиск в металевих корпусах реакторів. Але всі побоювалися утворювання гіпотетичного розплаву палива, який може пропалити корпус реактора і вийти назовні. Це результати консервативних розрахунків, якими дуже налякані політики і деякі вчені ще з часів Чорнобиля. Ось там точно був розплав палива, але утворився він не за рахунок енергії залишкового тепловиділення в ядерному паливі, а за рахунок енергії ядерного вибуху в реакторі. І розплав цей нічого з підреакторних конструкцій не пропалив. Він тихо розтікся, вбираючи в себе попутно різні матеріали, а його «язик» мирно застиг у воді підреакторного басейну-барботера. І потрапив цей язик у басейн не в результаті пропалення, а через відкриті пароскидні клапани, в яких і застиг у вигляді широких «соплів». Так що реактори слід було спокійно зневодити, а воду закачувати (пожежними машинами) тільки в басейни витримки з відпрацьованим паливом.

- Якщо популярно, в чому основна проблема в ліквідації аварії? Чи велика ймовірність розвитку ситуації за чорнобильським сценарієм? Ваша оцінка дій ліквідаторів. Чи є панацея водяному охолодженню? Що потім робити з РАВ-водою? Ваш прогноз розвитку ситуації.

- Основна проблема наразі - радіаційне забруднення станції та навколишніх територій газовими викидами з реакторів, що містять радіоактивні ізотопи. І забруднення моря тією водою, яка зливається в нього після зовнішнього охолодження зруйнованих енергоблоків водяними гарматами пожежних насосних станцій. При цьому основний радіаційний фон створюється басейнами витримки палива, з яких випарується вода, яка і була біологічним захистом. Іншого захисту, окрім триметрового рівня води над паливом, там не було. Випарувалася вода - випарувався і захист. І тисячі рентген на годину стали прострілювати зверху навколишнє середовище (басейни не наземні, вони знаходяться на рівні верху реактора поза його гермооболонки). Як тільки заповнять ці басейни водою - захист відновиться і фон різко впаде.

Дії всіх ліквідаторів, включаючи пожежників, поліцейських і рятувальників, розцінюю як героїчні. Але рішення приймають не вони, а штаб. І відповідати за вибухи, які там можуть бути вже завтра (особливо ймовірно це на блоці 3), повинен теж штаб.

Що робити із забрудненою водою? Вона зливається в море, тут вже мало, що можна зробити.

- Корінь зла, виходить, у неадекватному поводженні з відпрацьованим ядерним паливом?

- Не слід було залишати без уваги паливо в басейнах витримки. З паливом у зневоднених реакторах нічого страшного б не сталося, окрім розтріскування оболонки тепловиділяючих елементів. Після вибуху в Чорнобилі з реактора вилетіло чимало палива. При очищенні сусідніх з блоком покрівель були знайдені паливні касети навіть в канальних трубах з нанизаними на них блоками графіту. І ні одна касета не була розплавлена залишковим тепловиделеннням. Зруйнована вибухом - так. Розгерметизована - так. Оплавлена вибухом - частково. І все.

- Ваше бачення вирішення фукусімской проблеми?

- Відновлення енергопостачання, штатних технологічних схем, термінове заповнення водою басейнів з відпрацьованим паливом. Останнє вдруге, тому що реактори станції «Фукусіма -1» загинули.

- Уроки «Фукусіма» для України. Яке майбутнє і чи є воно взагалі у атомної енергетики?

- Прикро про це говорити, але уроки Чорнобиля мало кого навчили цінувати безпеку нашого життя. Після вибуху РБМК на ЧАЕС його система аварійного розхолоджування загинула відразу, під уламками блоку. Тому що знаходилася на відкритому майданчику поруч з ним. Енергоблоки на АЕС Фукусіма загинули з тієї ж причини, там теж вийшли з ладу незахищені аварійні системи (дизель-генератори), без яких неможливо аварійне розхолодження реакторів.

Тепер про майбутнє атомної енергетики. За 58 років (вік світової атомної енергетики) на реакторах відбулося вже чотири запроектних аварії - в Англії (Windscale-I) у 1957 році, на TMI у США в 1979 році, на ЧАЕС у 1986 році і на «Фукусіма-1» в 2011 році. Тому фактична ймовірність такої неприпустимої події дорівнює 4 / 58 або 1 / 15. Тобто в наше століття, в середньому кожні 15 років на будь-якому з реакторів може статися катастрофа (а не в 100 тис. років, як нас запевняють лукаві вчені).

- То яке майбутнє нас чекає при такій частоті запроектних аварій?

- Тільки радіоактивне. Якщо не одумаємося.

Інтервю підготувала Олена Треммері

Коментарі

Нет ни одного комментария

Залишити коментар

Останні новини

Останні відеорепортажі

Останні фоторепортажі

Зараз читають

наверх

Підписатися на новини

Підписатися на новини

Запропонувати новину

Запропонувати новину