Pik
Сьогодні, 18 Февраля 2018
19.12.2017
395
0

Що думають херсонці про гендерну рівність та мову ворожнечі?

Що думають херсонці про гендерну рівність та мову ворожнечі?

Чи є в Україні гендерна рівність? Чи стикалися ви з мовою ворожнечі за гендерною ознакою?

Такі питання задали херсонцям "ПОЛІТИЧНА ХЕРСОНЩИНА" в рамках проекту «Гендерна (не)рівність у м.Херсоні – «мовою ворожнечі» і отримали досить цікаві відповіді. Дехто з молодих людей, наприклад, вважає, що «другий раз дівчині подобається, коли її називають сучкою», дехто – що краще обізвати, ніж вдарити, дехто – що в його світі мови ворожнечі не існує. Деяким жінкам пощастило з «лояльним оточенням», а деякі почули мову ворожнечі в свою адресу ще в університеті. Одним словом – тема виявилася дуже цікавою та дискусійною, повідомляє "ПІК". 

Мова ворожнечі – поняття, знайоме для експертів, але зовсім незрозуміле для пересічних громадян. У цьому ми переконалися під час зйомки відео-опитування на вулицях Херсона. На питання «Чи стикалися ви з мовою ворожнечі?» один з херсонців відповів «Якби я розумів, що ви маєте на увазі».

Якщо взяти Рекомендацію комітету міністрів ради Європи №97 (20), то під терміном «мова ворожнечі» слід розуміти всі види висловлювань, котрі поширюють, розпалюють, підтримують або виправдовують расову ненависть, ксенофобію, антисемітизм та інші форми ненависті, викликані нетерпимістю, в тому числі нетерпимістю, що виявляється у формі агресивного націоналізму та етноцентризму, дискримінації меншин і ворожого ставлення до них, а також іммігрантів та осіб, що за своїм походженням належать до іммігрантів. У цьому сенсі поняття «мови ворожнечі» поширюється на всі висловлювання, які спрямовані проти якоїсь однієї особи або якоїсь визначеної групи осіб.  

Усе це довелося пояснювати людям простими словами, щоб отримати відповідь на наші питання.

Так, більшість опитуваних чоловіків категорично заперечує існування мови ворожнечі за гендерною ознакою та вважає, що в Україні панує цілковита гендерна рівність.

«Я вважаю, що чоловік та жінка повністю рівноправні. Я знаю, що таке (мова ворожнечі – прим.автора) є, але в моєму оточенні такого нема. Я не бачу такої проблеми у нас в Україні. Ми, можливо, не найрозвиненіша частина Європи, але географічно ми Європа і у нас рівноправність, я вважаю. У нас, наприклад, на роботі працюють і жінки і чоловіки, і стать взагалі ніяк не впливає на рух кар’єрною сходинкою», - вважає молодий херсонець Ігор.

Так само вважає і Олег, який переконаний, що «все залежить від людини», що чоловік та жінка в сучасному світі абсолютно рівні, хоча при цьому висловлює думку, що «чоловік повинен рухатися й робити щось, щоб його жінка почувалася добре», а жінка має займатися родиною, домом, допомагати чоловіку.

«Головну роль, я вважаю, має виконувати чоловік», - говорить хлопець.

(Гм, хіба це рівність?) До того ж, Олег вважає, що фемінізм – «це смішно», бо, на його думку, феміністки вважають, що жінки краще за чоловіків і затверджують, що чоловіки їх взагалі не потрібні.

Чоловік старшого віку Миколай вважає, що права у чоловік і жінок мають бути рівні, але тут же говорить, що «коли жінки приходять в політику –  гуманізмом там і не пахне».

«В Україні ніколи не було принижена жінка. З давніх давен. Хто б там щось не придумував, завжди господиня в домі була жінка. Все на ній трималося, вона була завжди в повазі, її завжди слухались. У часи козацтва в Україні освіту давали за рахунок держави усім – і дівчатам, і хлопцям», - коментує чоловік.

Але більш за все мене приголомшив коментар двох молодих людей, які сказали, що ще не відомо, хто потерпає більше – дівчата від хлопців чи навпаки.

«Ми такі-сякі, а вони білі і пушисті. На самом дєлє, там 50х50, я вам скажу», - коментує Владислав.

А потім ділиться одкровєнієм: «Я вам скажу, що єслі так грубо сказать другий раз на дєвушку сучка, це даже їй нравиться».

Ще два хлопця визнали існування мови ворожнечі. Підліток Дмитро сам регулярно з нею стикається та переконаний, що «із людини ворожнечу ніяк не витравити, люди завжди знайдуть, до чого пристати».  

А ось творчий хлопець Родіон вважає, що наступає епоха людей, а не чоловіків та жінок і вона повинна пройти через певний переломний момент:

«На мою думку, мова ворожнечі стосується не тільки жінок. Він властивий людям взагалі – як з боку чоловіків в адресу жінок, так і з боку жінок в адресу чоловіків.  Ця властивість людини – це властивість вчорашнього дня. Це застарілі постулати взаємовідносин, які виросли з побуту в сім’ї, в суспільстві, конфлікту в державі, в містах, де формувалося суспільство через насилля, пригнічення, ієрархічну систему і це ще довго буде серед людей в нашому суспільстві, але ми на правильному шляху виходу з цієї ситуації». 

Крім того, Родіон розповів, що подорожуючи з дівчиною, помітив, що навіть у обслуговуючого персоналу різне ставлення до них різне ставлення – його, як чоловіка офіціанти та офіціантки обслуговували краще, навіть цього не помічаючи.

А що кажуть з цього приводу жінки?

Дехто хто з представниць жіночої статі також запечерує існування мови ворожнечі.

«Я все-таки вважаю, що залежить від самої людини. Якщо людина так себе ставить, що її можна пригнічувати, її будуть пригнічувати», - коментує Тетяна, яка переконана, що проблеми з рівноправ’ям люди «самі собі придумали», а анекдоти – це гумор, на який взагалі ображатися не можна.

Жінка середнього віку Валентина також ніколи не чула в свою адресу мови ворожнечі.

«Я й сама можу гідну відповідь дати», - сміється Валентина.

Але більшість жінок все-таки розуміють, про що мова. Наприклад, Алла Петрівна регулярно стикається з мовою ворожнечі в громадському транспорті:

«Дуже часто в маршрутках ображають жінок. Чоловіки місце не уступаюсь, бабусею називають».

Херсонка Єлизавета зазначила, що дійсно відчуває гендерну нерівність в соціумі, коли на роботі у чоловіків зарплатня більше, ніж у жінок та взагалі, навіть маючи не одну вищу освіту, складно влаштуватися на роботу. Жінка вважає, що при прийнятті на роботу повинні бути спеціальні тести, які будуть показувати рівень професіоналізму, незалежно від статі.  А ось анекдоти про жінок за кермом Єлизавета вважає навіть виправданими, адже, на її думку, жінкам-водіям дійсно треба бути уважнішими.

А ось Ірина й Людмила навпаки вважають, що саме коли жінка за кермом – найбільше відчувається гендерна нерівність. Не уступають дорогу, сваряться. Жінки вважають, що боротися з гендерно обумовленою мовою ворожнечі можна лише одним способом – змалку виховувати з хлопчиках повагу не тільки до мами, а й взагалі до жінок.

Цікаву річ розповіла дівчина Оля, яка сказала, що з гендерною нерівністю та мовою ворожнечі стикнулася ще в університеті:

«Я вчилася на філолога, там було багато дівчат і один хлопець. Йому робили більше поблажок, тому що він один хлопець в групі, «йому важко». Я не вважаю, що це правильно».

Оля вважає, що жінки мають відстоювати свої права і що вони ні в чому не поступаються чоловікам.

Деяким жінкам «пощастило» з лояльним оточенням, а деякі створили його собі самостійно. Наприклад, Олена працює вдома, рідко користується громадським транспортом, а якщо в соціальних мережах їй пишуть неприємні коментарі – без вагань блокує цих людей.

Втім, Олена вважає мовою ворожнечі нетактичні питання до жінок типу «А чому ти не одружена?»«А коли діти?» тощо та вважає гендерною нерівністю прагнення суспільства нав’язати жінці роль домогосподарки як єдиний сценарій успішного життя.

Херсонка Аня також стикається з мовою ворожнечі на кожному кроці. Якось вона йшла по вулиці та почула непристойну пропозицію інтимного характеру на її адресу. Жінка не розгубилася, повернулася й сказала «Я не хочу, щоб в моєму місті так жартували». Хлопець її зрозумів, але неприємний осад залишився.  

Із всього вище переліченого складається враження, що для багатьох і чоловіків і жінок мови ворожнечі як би не існує, тому що вони просто її не ідентифікують. Ми звикли не чути принижуючі гідність анекдоти та висловлювання, закривати очі на сексистську рекламу, миритися з тим, що чоловіки скрізь позиціонуються як головні, а жінки другорядні. Ми сміємося з фемінітивів та більше довіряємо експертам чоловікам.  А що вже говорити про те, що відбувається і сім’ях та не виноситься на широкий загал?

Це не норма, а  злоякісна пухлина, яка тільки продовжить рости, якщо вчасно її не видалити. Тож давайте потроху видаляти.  

Ця стаття підготовлена в рамках ініціативи «Мова ворожнечі» в українських ЗМІ: ідентифікація та протидія», яка впроваджується Одеською обласною організацією ВГО «Комітет виборців України» за фінансової підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Зміст публікації являється відповідальністю виключно автора.

Катерина Пономаренко

Теги:

Новини по темі

Коментарі

Нет ни одного комментария

Залишити коментар

Останні новини

Останні відеорепортажі

Останні фоторепортажі

ТОП Новин

наверх

Підписатися на новини

Підписатися на новини

Запропонувати новину

Запропонувати новину