Pik
Сьогодні, 17 Грудня 2017
Эксклюзив
28.11.2017
49
0

Які книги вразили херсонців у 2017 році

Що читали херсонці у 2017 році

Уже традиційно ПІК проводить опитування серед херсонців – які книги вони читали впродовж року, що минає. Цьогоріч ми «закинули сітку» за межі Херсонщини і звернулися з питаннями і  до тих, хто вже досить давно проживає в інших містах,  за кордоном. Чи вразили якісь літературні новинки, а що перечитували зі «старого»? Чи читають сучасну українську літературу – ми питали і тих, хто лише читає, і тих, хто сам пише книги.

Депутат облради Микола Ставицький назвав відкриття 2017 року для себе  книгу нашого земляка - морського піхотинця Віктора Залевського.  

"У цьому році я прочитав книгу нашого земляка і мого товариша Віктора Залевського "Под флагом 95-ки", - каже Микола Ставицький.  - Дуже щира та драматична тематика. Книга відкриває  героїчну, моральну - духовну сторону українських воїнів, які успішно перетворюють на добриво мокшинсько - росіянських окупантів!".

А народний депутат України Олександр Співаковський   відзначив посібник про сучасні концепції природознавства.

"Ще раз прочитав -«Современные концепции естествознания» проф.Горбачева", - поділився він.

До речі, ПІК поцікавився - у  виданні  викладено фізичні принципи, що дозволяють пояснити навколишній світ живої і неживої природи з позицій сучасної, в тому числі, постнекласичної, фізики.

 

Ольга Афанасьєва, херсонка, яка нині проживає у США (Лос-Анджелес), розповіла: читає багато, всього не згадати.

"Надприродний розум» Джо Диспенза, «Хочу і буду: Прийняти себе, полюбити життя і стати щасливим» Михайла Лабковського. Захоплююсь матеріалами семінарів Олександра Палієнка. «Шантарам»  Грегорі Девіда Робертса не так, щоб  «ах», але  читати можна. «Чайка на ім'я Джонатан Лівінгстон»  Річарда Баха - як на мене, трохи нудновато. На на піку моїх захоплень залишається "Атлант розправив плечі"  Айн Ренд та "Ферма тварин" Джорджа Орвела", - написала ПІК наша землячка.

Анатолій Крат, наш земляк, який вже 11 років живе і працює у Празі (Чехія).

"Оскільки я вже 11 років живу і працюю в Празі, основні мої книжки тепер - це сучасна світова література в чеських перекладах. Чому? Бо всі світові бестселери тут  виходять друком майже вслід за оригіналом, а більшість з них українською просто не перекладаються", - написав Анатолій Крат.

Серед прочитаних книг, які справили на нього враження, наш земляк назвав:  Дідьє ван Ковелер "Шлях в один кінець" (фр. Un aller simple, 1994); Мішель Уельбек "Покора" (фр. Soumission, 2015); Арто Паасілінна "Живий на власному похороні" (чеський переклад 2014); Йонас Карлссон "Приміщення" (чеський переклад 2015), Ріккі Дюкорнет "Кабінет" (чеський переклад 2012) та багато інших.

"На жаль, сучасних українських не читаю зовсім. Кілька разів починав те, що є в мережі (в Празі українські книжки недоступні), ніщо не зачепило...", - каже Анатолій Крат.

А  Віктор Михайлов (творчий псевдонім Віктор Вальд), херсонський письменник, переможець  «Коронації слова», чий роман не так давно презентували у Херсоні, знайшов час не лише на написання книг своїх,  але перечитував і українську класику.  

"У  цьому році був дуже зайнятий хроніками, мемуарами, матеріалами по історії Херсона, але знайшов час перечитати "Чорний ворон", автор Шкляр та "Справа доктора Зеленого", автор А. Кокотюха. Книгу "відкриття" ще цього року не читав. Може ще втигну", - каже письменник.


Павло Білецький, співзасновник Центру туризму «ХерсON" віддає перевагу професійній літературі.

"З нових книг – в основному це спеціальна профлітература та статті + відео-уроки, я б їх теж відніс до категорії книг", - каже він. А перечитує він з задоволенням – разом з донькою «Гобіта» Джона Роналда Руела Толкіна.

Голова ХОО КВУ Дементій Бєлий  - наш постійний експерт у таких опитуваннях. Він  визначив  2017 – ий  для себе  - роком романів Генрі Лайона Олді.

"2017 рік, мабуть, став для мене роком романів Генрі Лайона Олді. Ще у 2016 році вирішив більш детально познайомитися із творчістю цього непересічного письменницького дуету (харківських письменників Дмитра Громова та Олега Ладиженського).  Хоча й раніше читав їхні твори. Свого часу дуже сподобався їхній «ахейський цикл», головними дійовими особами якого стали герої давньогрецьких міфів. Прочитав - нібито, дізнався «як воно було насправді» про життя давньогрецьких богів та героїв", - поділився Дементій Бєлий.

«За цей рік закінчую вже десятий роман з циклу «Ойкумена». Але то вже не читання, а слухання. У поїздках, піших прогулянках – включаю аудіоплейєр та поринаю у чарівний фантазійний світ космічної симфонії», - розповів Д.Бєлий.

"Сторічний ювілей революції 1917 року привернув увагу до подій того періоду. Читаю щоденники, збірки публіцистики того часу. Наприклад, зараз в мене на столі Щоденники Євгена Чикаленка 1907 – 1920 років. Але це читання є довгим, з перервами. Й не вистачає часу на рефлексії. А вони – потрібні. Серед сучасних авторів – одночасно читаю відразу дві книги. Перша – перший том «Російської революції» американського історика польського походження Річарда Пайпса – «Агонія старого режиму. 1905 – 1917 рр». Книга була написана ще чверть сторіччя тому.

Друга – книга Юрія Митрофаненка «Українська отаманщина», що була видана у Кропивницькому у 2016 році. Звісно, до цього додається регулярне слухання випусків непересічної передачі на московській радіостанції «Эхо Москвы» «Ціна революції», яку веде Михайло Соколов. Дуже шкодую, що подібних передач немає на українському радіо. Щось подібне виходить на українській «Свободі» («Історична Свобода»), але хочеться більшого та системного", - каже Д.Бєлий.

Роман Кабачій, історик і журналіст, читає постійно.  "Я читаю постійно, маю необхідність купувати книжки щоб мати що читати", - каже він. 

"З художніх книжок можу назвати «Забуття» Тані Малярчук про Святослава Липинського, «Схід» Анджея Стасюка. З репортажистики «Бухарест: пил і кров» Малгожати Реймер, це про румунські історичні і ментальні комплекси, і історично-літературний репортаж про українців, що рятували поляків на Волині, український титул відрізняється від польського і звучить «Кулемети й вишні. Історії про добрих людей з Волині». Довго читалася але дуже добре запам’яталася «Малала» - про нобелівську лауреатку з Пакистану, яка боролася за права дівчат на освіту", - розповів ПІК Роман Кабачій.

"Старе практично ніколи не перечитую. З недавнього один раз перечитав книгу польського репортера Земовіта Щерека «Татуаж з тризубом» про постмайданну Україну, і зробив це радше з необхідності написання вникливої рецензії. Перечитав теж радо «Коротку історію тракторів по-українськи» британської письменниці Марини Левицької, це світовий бестселер і український переклад геніальний", - каже Роман Кабачій.

Розпитувала Ірина Староселець

Читайте також: Херсонці люблять дарувати книги

Читайте також: Що читають херсонці - книги військового та молодого тата

Читайте також:  ТОП - видань 2016 року

 

 

 

Новости по теме

Коментарі

Нет ни одного комментария

Залишити коментар

Останні новини

Останні відеорепортажі

Останні фоторепортажі

ТОП Новин

наверх

Підписатися на новини

Підписатися на новини

Запропонувати новину

Запропонувати новину