Понти, мости, бухло, мати від Дикого театру

Після минулорічного ,,Вія 2.0" київський Дикий театр знов привіз на фестиваль епатажну виставу. Не здивували. Візитівка і спеціалізація театру - заборонені теми, історії про ламку інституту сім'ї та соціальну несправедливість. Розповідають агресивно, грубо, лаючись. І не забувають кожного разу перед виставою попереджати про це. Це їх фішка.

Цьогорічна вистава ,,Попи, мєнти, бабло, баби" про двох братів - попа та міліціонера, котрі після смерті заможного чоловіка їх сестри вступають у боротьбу за спадок. Теми безсилля боротьби з криміналом, що часто йде пліч-о-пліч з правоохоронною структурою, зневіра у Вищу справедливість - страшні. Проте у постановці Максима Голенка вони нелякаючі. Режисер занадто експериментує з формою подачі скандального матеріалу. Відбувається ,,стьоб" над традиційною структурою сценічного твору, підкреслюється ,,театральність" усього, що відбувається. Персонажі - маски, пласкі як відеоекран, що супроводжує дію жартівливими коментарями. І така форма подачі матеріалу часто розшатувала мости взаєрозуміння між глядачами і виставою.

Зала ділилася на групи сп'янілих від жартів нижче животу, на тих, кому було не смішно та огидно, тих, хто із захватом казав: ,,Классно!" і тих, хто розгублено шепотів, що нічого не розуміє. ,,Алкогольне запаморочення" викликали безліч ,,обрубаних" мізансцен в першій дії вистави, невизначеність із жанром і порушення темпоритму.

Також серед ,,побічних ефектів" вистави - провокування потоку нецензурноїлексики у глядачів. Під час вистави і після неї. Сумно, що театр, який щиро переймається проблемами сучасного життя, відкриваючи скриню Пандори, знімає і моральні бар'єри з глядачів. Для деяких з них, показане на відеоекрані обличчя чоловіка, який з бездумним виразом обличчя жує попкорн, залишиться лише дзеркалом.