Pik
Сьогодні, 20 серпень 2019
12.09.2014
263
0

Лікар Бундесверу: "Українським солдатам у Німеччині потрібна підтримка співвітчизників"

Лікар Бундесверу: "Українським солдатам у Німеччині потрібна підтримка співвітчизників"

У німецьких госпіталях перебувають 20 українських солдатів, тяжко поранених у боях на Донбасі. Про їхнє лікування DW розповів старший лікар Санітарної служби Бундесверу Аксель Гепнер.

Deutsche Welle: Пане Гептер, за якими критеріями Ви обирали українських поранених для лікування в Німеччині?

Аксель Гепнер: Ми мали певні приписи від нашого міністерства. Одним із таких приписів було те, що пацієнти мають лікуватись у госпіталях Бундесверу. Ці госпіталі спеціалізуються на невідкладній допомозі потерпілим, які, наприклад, мають вогнепальні поранення та подібні ушкодження. Домінуючим елементом у цих лікарнях є не реабілітація, а лікування поранених. Ще однією з умов було те, що пацієнти, яких ми відібрали, мали б отримати користь від лікування саме в Німеччині.

Як саме відбувалась робота над списком обраних поранених?

Ми працювали разом із нашими українськими колегами - дуже успішно, чудово, в атмосфері довіри. Українські колеги спершу підготували список із 22 пацієнтами, яких вони раніше відібрали, гадаючи, що вони могли б отримати користь від лікування саме в Німеччині. У цьому переліку також були пацієнти, в яких була смерть мозку, або які були паралізовані, і було зрозуміло, що такі пацієнти від лікування в Німеччині користі не отримають. Ми спершу побачили в цьому списку п'ятьох пацієнтів, які могли б справді отримати користь від лікування в Німеччині. Потім ми знову обговорили загальні умови, і в наступні дні спільно ідентифікували наступних пацієнтів, які були перевезені до Німеччини. У нас були планові показники, що ми мали взяти до 20 пацієнтів, і ми якраз використали всю цю квоту. Цих пацієнтів транспортували до Німеччини і зараз вони лікуються в госпіталях Бундесверу.

Які діагнози у поранених, які знаходяться в госпіталях Бундесверу?

Усі пацієнти, яких ми забрали, мають важкі поранення. Наприклад, переломи кісток внаслідок вогнепальних поранень, черепно-мозкові травми, поранення обличчя, які потребували щелепно-лицьового втручання. Є пацієнт з пошкодженням щиколотки, в результаті чого йому бракує десяти сантиметрів кістки. Два дні тому я говорив із головним лікарем госпіталю, де знаходиться поранений, і йому потрібно було видалити ще деякі відмерлі частини кістки щиколотки. Зрештою, цьому пацієнту треба замінити 20 сантиметрів кістки, він пройшов необхідні процедури, зокрема, так звану гіпербаричну кисневу терапію. В одному з медичних інститутів Бундесверу є спеціалізовані технології, які дозволяють лікувати такі складні травми кісток. Утім, цьому пацієнту необхідно пробути ще щонайменше 6 місяців у госпіталі. Більш імовірно, що лікування затягнеться до року.

А якими є терміни лікування інших пацієнтів?

Абсолютно різні. Імовірно, в наступні дні ми вже зможемо розмірковувати про те, коли транспортувати перших пацієнтів назад до України. А деякі пацієнти, як-от у вищенаведеному випадку, дуже-дуже довго, можливо, 12 місяців, або може й довше, змушені будуть лишитись у нас. І як я вже казав раніше, ми планували взяти пацієнтів, яким ми можемо допомогти без тривалої реабілітації. Але у тих випадках, де потрібна наша допомога і де для досягнення оптимального результату потрібна реабілітація у Німеччині, ми залишимо їх тут, можливо, перевівши до цивільних лікарень.

Чи є такі операції, які можна було проводити лише в Німеччині, а не в Україні?

Ми побачили на місці, що українські колеги можуть справді добре лікувати. В принципі, всі пацієнти, яких ми бачили, могли би вилікуватися і в Україні. Можливо, в тому чи іншому випадку нам вдасться досягнути кращого результату. У переліку пацієнтів, яких ми взяли є один поранений, який має вогнепальне поранення в області хребта. Він ще не паралізований, але вже має неврологічні проблеми. Українські лікарі казали, що мали значні складнощі із цим пацієнтом - необхідна операція у безпосередній близькості до спинного мозку. А це дуже ризиковано із наявним в Україні технічним забезпеченням. І тому ми сказали, що звісно, ми візьмемо цього пацієнта, і що ми обов'язково зможемо щось зробити. Дуже імовірно, що нам вдасться врятувати солдата від інвалідного крісла.

А як би ви в цілому могли описати співпрацю з українськими лікарями?

Наша співпраця з українськими лікарями була чудовою. Разом із українськими колегами ми багато і довго дискутували про окремих пацієнтів. У тому числі і про пацієнтів, які залишились в Україні - ми надали свої поради щодо подальшого лікування. В Україні існують істотні проблеми із системою охорони здоров'я. В Україні є лікарні невідкладної допомоги, які часто мають не гірший рівень, ніж і у нас, але мало чи взагалі нема установ для довгострокової післяопераційної реабілітації. Також немає установ, в яких би здійснювався постійний кваліфікований догляд за пацієнтами, які не можуть повернутися до повноцінного життя. Приміром, пацієнт, в якого констатована смерть мозку, в Німеччині до кінця життя був би під доглядом медичного персоналу у спеціалізованому центрі. Але в Україні незрозуміло, як бути з такими пацієнтами. Цю систему треба системно вирішувати.

Лікування українських солдатів у німецьких госпіталях оплачує уряд Німеччини. Чи відома вже сума витрат?

Остаточний обсяг фінансування цих заходів нині важко оцінити. Нині він оцінюється у чотири мільйони євро. Це стосується транспортування і фази лікування в госпіталях Бундесверу. Водночас,є різні категорії пацієнтів. Якщо деяким із них достатньо однієї-двох операцій і після цього їх можна відправляти назад в Україну, то іншим потрібна тривала та витратна терапія. І якщо підрахувати це, то може вийти, що потрібно більше, ніж чотири мільйони євро.

Чи варто очікувати, що Німеччина прийме на лікування більше українських військових?

Я не знаю, яким буде політичне рішення. Однак мені здається, не менш важливо, ніж лікувати людей тут, надати довгострокову допомогу для поліпшення ситуації у системі охорони здоров'я України. Приміром, Німеччина могла би надати фінансову і консультативну допомогу для розбудови в Україні системи закладів для тривалого догляду за недієздатними хворими.

Поранені українські солдати перебувають у чужій країні, далеко від рідних. Як можна підтримати їх у цій ситуації?

Дійсно, є проблема, у тому числі, мовного бар'єру. Є проблема спілкування з рідними. У цій ситуації дуже важлива підтримка українців, які живуть у Німеччині. Відвідувати поранених можна. І українці приходять. Ми дуже вітаємо це. Солдатам важливо відчувати підтримку співвітчизників. Зрештою, вони воювали за батьківщину і відповідне визнання їм потрібне. Їм потрібно знати, що про них не забувають.

 

 

 

Коментарі

Нет ни одного комментария

Залишити коментар

Останні новини

Останні відеорепортажі

Останні фоторепортажі

ТОП Новин тижня

наверх

Підписатися на новини

Підписатися на новини

Запропонувати новину

Запропонувати новину