Pik
Сьогодні, 27 Февраля 2020
24.12.2019
475
0

Інклюзія, доповнена реальність та літературна газета – чим дивують українські видавці

Інклюзія, доповнена реальність та літературна газета – чим дивують українські видавці

До новорічних та Різдвяних свят на Херсонщині вже вчетверте організували фестиваль книги і читання «Книжковий Миколай» . Тут були представлені близько чотирьох десятків видавництв - і «звичайні», і ті, хто має таку родзинку як, наприклад, інклюзія чи доповнена реальність. ПІК збирав на фестивалі враження і розпитувала про цікаві проєкти.

Херсонці представили на «Книжковому Миколаї» всеукраїнську літературну «Дебют-газету», що друкує сучасну українську літературу. Це видання на кшталт колишньої «Роман-газети», але має більший формат та більше авторів, розповідає кореспонденту агентства херсонець, видавець всеукраїнської літературної «Дебют-газети» Михайло Новицький.

«Близько двох десятків авторів на глянцевій обкладинці. Це всеукраїнське видання. Воно продається в кіосках преси у Львові, Києві, у великих поштових відділеннях по всій країні,є передплата. Ми вловили тенденцію, що друковане слово має перевагу, друковане літературне слово - акцентую, бо інформаційні паперові видання з інтернетом конкуренції не витримують. А що стосується літератури – у нас велике черга з письменників, поетів, які з інтернету хочуть надрукуватися на папері. Ми друкуємо і відомих письменників, і ті твори, які ще не були надруковані. Серед авторів - переможці «Коронації слова», Віктор Вальд ( він херсонець, до речі), Юрій Васюк (його п’єса «Собака»), Олександр Козинець. Відсотків 30 у нас – це поезія», - каже Михайло Новицький.

Твори свої автори надсилають на електронну пошту, їх оцінює редколегія і після цього найкращі з’являються на сторінках видання . У 2020 році планується видати шість номерів літературної газети. Як зазначає Михайло Новицький, на кілька номерів автори вже визначені, відбір серйозний, бо турбуються про якість і про те, щоб читачу було цікаво. Серед майбутніх авторів може бути і школяр, і відомий письменник чи поет.

Наклад 7 тисяч примірників і це гарний варіант для авторів, які видають за немалі гроші кілька сотень книг і не знають, як їх реалізувати, пояснює Новицький. За його словами, гонорарів авторам не платять, проте тепер у них є майданчик, де можна про себе заявити, представити свої твори українській аудиторії. Цікаво і читачам, і бібліотекам, адже газета за 35 гривень – це як книжка 500 сторінок, зазначив видавець.

            Свій стенд на виставці представило і видавництво «Дивогра» (м. Бровари), що видає книги для інклюзивної освіти – це видання з використанням піктограм.

«Цей засіб використовується, коли людина з якихось причин не може вербально висловлювати свою думку чи не може, наприклад, читати друкований текст. У нас наразі вийшло три книжечки – власне, шість, тому що двома мовами (українською та російською) для діток з розладами аутистичного спектру. Це книжечки, де до кожного слова підібрана картинка – піктограма і дитинка, яка не може прочитати букви, розуміє зміст тексту і читає по цим піктограмам», - каже менеджер з комунікації видавництва Світлана Падун.

Ще на одну книгу - «Сашко йде до школи» збирали кошти цілим світом, на платформі краудфандінгу.

«Авторка наших книг з піктограмами – Валерія Кисельова-Саврасова українка, яка живе наразі в Іспанії, і вона привносить у наше видавництво зарубіжні здобутки. Ми закликаємо до співпраці авторів – методистів, практиків, які можуть запропонувати нам свої розробки», - розповідає Світлана Падун.

Каже, що проводять майстер-класи для батьків, громадських організацій, для інклюзивно-ресурсних центрів, діляться, як з допомогою піктограм можна зробити навчальний процес більш зрозумілим, доступним.

З Вінниці приїхали представники проєкту TaleFR і привезли незвичайну книгу, хоча відому всім казку - «Колобок». Це стартап - про нього розповідає Олександр Музика, який є переможцем всеукраїнської олімпіади з педагогіки. Відкриваєш книгу, наводиш на неї смартфон (перед цим треба скачати безкоштовний додаток) і герої оживають. І це вражає справді – коли переслухана-перечитана книга раптом переходить з книги у гаджет. Така вона – доповнена реальність.

Інтерактивну книгу можна читати трьома мовами - українською, російською та англійською (автор проєкту каже, що є задумка, щоб мов було більше, адже розраховують на інтерес діаспори у різних країнах).

«Проєкт, який я створив (маємо патенти), це - власна ініціатива, власний кошт, реалізація мого вектору по ігрових методикам комунікації з дітьми. Проєкт, по суті - місток, який дозволяє батькам отримати доступ до душі дитини, якщо можна так сказати. Сьогоднішні діти сприймають світ трішки не так, як ми, сьогоднішнє покоління бачить світ як слайд-шоу, є дуже велика кількість викликів – все таке гарне, блискуче, і ті слайди, які дітям цікаві – на них вони зупиняють свою увагу.

Ми намагалися зробити проєкт, по-перше, щоб це була книжка, це класична форма комунікації з дітьми, на якій ми виросли. З іншого боку, ми використали технологію, для того, щоб дитина подивилася на нашу книжку як на цікавий слайд, про який я говорив. Дитина в цей момент відкривається. Мета, яку ми переслідуємо – це стимулювання розвитку емоційного інтелекту. Сьогоднішні діти трішки закритіші, ніж ми, наприклад, були. Технології, які їх оточують – це є якби їх перевага, бо вони поглинають більше контенту, вони розумніші, ніж ми. Але, з іншого боку, це і їх мінус – тому що вони мовчки його поглинають, дивлячись ютуб, дивлячись навіть корисний контент. І, як наслідок, ми маємо ризик, я не можу сказати, що це на сто відсотків, але й нас є ризик виховати мовчазне покоління. Ця книга - як спосіб обговорення з дитиною побаченого.

Дитина на це досить просто, якщо можна так сказати, «ведеться», тому що коли вона бачить мультик (а тим більше ми зробили всіх героїв клікабельними), у дитини утворюється ілюзія керування казкою і це дозволяє дорослим втягнути їх у розмову ( А хто хотів Колобка спекти? Дід. А ну, натискай «Дід». А Дід: «Угу» . О, правильно – Дід. А кого він запросив створити Колобок? Бабу. Баба там якось «скрипить». От баба скрипить, а може ти на неї скажеш лагідно – бабуся, бабуля?). І дитина вже включається у цю гру і починає говорити. Дитина думає, що наш додаток чує. Насправді це ж не так, у нас односторонній додаток, але багато що залежить від того, хто займається з дитиною. Якщо батьки, які купували у нас книжки, просто дають дитині смартфон і кажуть: грайся, вони не зрозуміли, що ми мали на увазі. Якщо ж батьки сідають поруч з дитиною і під час гри намагаються розговорити дитину, навчити описувати не лише іменниками, але й цілими реченнями – от ці батьки, значить, зрозуміли», - пояснює Олександр Музика.

На ідею створення такого проєкту автора надихнув   старший син – коли тато читав йому «Колобка», то дитина поцікавилася, чому у мультику Колобок ожив і покотився, а у книжці – ні. Тато «пішов» у інтернет, дізнався, що є така технологія – доповнена реальність. Тому, коли разом з партнерами, які допомагали створювати програмну частину проєкту, обирали першу казку, зупинилися саме на «Колобку».

Нещодавно проєкт презентували у Монреалі, де, за словами Олександра Музики, відзначили його переваги у порівнянні з закордонними технологіями. При цьому, як акцентує автор проєкту - тут доповнена реальність не кінцева мета, а лише засіб.

Це перша книга серії, що   планують видати. Обирають казки, які знайомі дорослим –« Троє поросят», «Вовк і семеро козенят», «Ріпка», «Рукавичка», «Гидке каченя». Це такий хід, щоб батьки, які приймають рішення про покупку, також отримали позитивні емоції від знайомої їм казки.

«Є такий девіз нашого проєкту, що ми перестаємо гратися не тому, що ми дорослішаємо, ми дорослішаємо, тому що перестаємо гратися. Через те я закликаю батьків гратися: чим довше ми граємося, тим довше ми залишаємося такими відкритими, несемо позитив», - каже автор проєкту.

Чому обрав саме дошкільнят? Пояснює, що є родини, які обмежують малюків у використанні гаджетів – він не прихильник такого вибору. Так само не прихильник того, коли занадто багато технологій у житті дитини. Потрібно, щоб це дозовано було, але де та «золота середина»? Наразі відповіді немає, є лише рекомендації.

«Тому я вважаю, що те, що ми зараз пропонуємо, це, по суті, є дозованою адаптацією дитини до смартфона. У Херсоні ми показували казку дітям, і вони знаєте, що до себе пригортали?   Не смарфон. Вони книжку до себе пригортали, бо книжка чарівна, а не смартфон», - каже Олександр Музика.

Він сподівається на підтримку фондів для того, щоб реалізувати проєкт.

Президент Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів Олександр Афонін вперше приїхав на фестиваль «Книжковий Миколай».

«Уже доведено і соціологами, і психологами, що дитина, яка не читала до дванадцяти років, потім читати не буде. Сьогодні у нас є проблема – абсолютно недостатня кількість книгарень, у нас надзвичайно мало точок, де людина може, як то кажуть, поспілкуватися наодинці з книгою, потримати її в руках, подивитися, тому такі виставки потрібні», - зазначив Олександр Афонін .

Наразі, за його словами,   в Україні складна ситуація з читанням, про це свідчать результати дослідження PISA.

Книга залишається книгою – на глиняних табличках, на папірусі, на шкірі, на папері, на електронному носії, каже Олександр Афонін. Проте,звісно, паперова книга - особлива атмосфера. Крім того, довга робота з електронною книгою надзвичайно втомлює.

«Якщо вперед в електронній книзі завжди вели США, і чотири роки тому вони сягнули межі 36% електронних книг від обсягів продажу паперових книг, то останні три роки вони опустилися до 12%. Читач, принаймні американський, повертається до паперових книг», - розповів президент Української асоціації видавців та книго розповсюджувачів. Він закликає читати з дітьми, для дітей, купувати книги для них та відправляти їх у бібліотеки.

Автор: Ірина Феш

Новини по темі

Коментарі

Нет ни одного комментария

Залишити коментар

Останні новини

Останні відеорепортажі

Останні фоторепортажі

Зараз читають

наверх

Підписатися на новини

Підписатися на новини

Запропонувати новину

Запропонувати новину