Pik
Сьогодні, 21 Июля 2018
31.01.2018
441
0

Понад 15,6% українців готові продати свій голос на виборах за 500 грн

Бідні, бо дурні: понад 15,6% українців готові продати свій голос на виборах за 500 гривень

До планових президентських виборів лишається трішки більше року, а соціологи уже взялися міряти електоральні настрої, - як повідомляє "Україна молода". І одне з питань, яке незмінно фігурує у передвиборчих соцопитуваннях, — наскільки великими можливі фальсифікації і як самі громадяни ставляться до цього. Зокрема — чи готові вони продавати на ви­борах свої голоси і за яку ціну?

Як свідчить останнє опитування, проведене нещодавно Київським міжнародним інститутом соціології на замовлення газети «Дзеркало тижня», 15,6% опитаних громадян України ще задовго до виборів уже теоретично готові обміняти свій голос на фінансове заохочення.

Причому 2,6% відповіли категоричним «так», 7,1% — ухилилися від відповіді й сказали, що «залежно від обставин», а 5,9% — виправдали свою поведінку тим, що «а яка різниця, всі вони там однакові». При цьому, у 14,8% виявилися знайомі, помічені в небезкорисливому голосуванні. Ще 5,1% людей вагалися з відповіддю. «Навіть коли припустити, що всі опитані були максимально чесними, у країні щонайменше 15%—16% громадян готові розмінювати майбутнє на банкноти. Цифра не катастрофічна, проте досить сумна», — констатує автор видання. 

Основних причин, на якi вказують експерти, коментуючи ці тенденції, є дві: низький рівень доходів і звичайна лінь, зневіра в тому, що можна чогось досягти законним шляхом.

Мовляв, простіше дати лікарю в кишеню, ніж намагатися притягнути його до відповідальності за халатність («Все одно нічого нікому не докажеш»), простіше домовитися з кумом і влаштуватися на престижну роботу, ніж іти на конкурс, простіше за гроші купити курсову, ніж самому паритися за конспектами. «Згідно з даними опитування, 5% українців дають хабара часто; 37% обрали варіант відповіді «іноді»; 53% заявили, що ніколи цього не робили; і ще 5% вагалися кваліфікувати свої дії. За великим рахунком, щирість у відповіді на запитання «Чи доводилося вам давати хабара?» уже не принципова. «Подяка» вчителям, лікарям, дрібним чиновникам стала мастилом у соціальному механізмі, і переважна більшість не визначає її як корупцію», — зазначають журналісти видання.

Утім ці дві тенденції — бідність і соціальна пасивність — взаємопов’язані, вважає голова правління Центру громадських ініціатив Віталій Загайний.

«Нинішня політична еліта свідомо тримає нас  на мінімальному рівні виживання, щоб мати в руках зручні інструменти впливу на вибори. Бо чим бідніша людина, тим легше її можна купити. Водночас люди, які продають свій голос на виборах, навіть не усвідомлюють, як дешево їх купують і які навари після цього матиме той політик, який прийшов до влади за гроші. Виходить замкнене коло: голосуючи за гроші за нечесних політиків, ми прирікаємо себе на те, що нас і далі триматимуть у «голодному тілі», щоб потім знову легше було купити. Це треба пояснювати людям, що без їхньої активності, без зміни їхньої позиції зміни в країні не настануть. Це тривала кампанія, але вона має дати результати. І для цих змін потрібна навіть не більшість, а критична маса активних людей — 10-15%. Інакше так і житимемо за принципом, що дурні, бо бідні, а бідні, бо дурні», — поділився він з «УМ» своїми думками.

З наближенням ви­борів різні тенденції можуть змінюватися, але лише в тому випадку, якщо зміни відчуватимуться в самій країні. А це залежатиме як від політиків, так і від громадських лідерів та активності громадських організацій.

«Мало кого турбує, що брати гроші за хрестик у виборчому бюлетені — це злочин iз точки зору закону, бо раз кандидати дають i не бояться покарання, то це начебто нормальна практика. Громадяни звикли, що перед виборами кандидати ви­трачають шалені гроші, і вже навіть не очікують, коли вони стають депутатами, на увагу з їхнього боку, на виконання обіцянок. Потрібне впровадження освітніх проектів серед широкого загалу, співпраця з громадськими організаціями, щоб у людей було почуття відповідальності за вибір», — переконаний екс-депутат Верховної Ради Андрій Путілов. Нині ж, як свідчать результати того ж опитування КМІС, майже 90% населення не бачить потреби в громадянській активності або навіть не розуміє, про що йдеться.

Ще одним запобіжним засобом проти фальсифікацій на виборах можуть стати жорсткішi покарання як за спроби підкупу, так і за погодження на нечесне волевиявлення. Утім поки що навіть за очевидними фактами підтасувань, коли голови комісій зникали з печатками чи по кілька тижнів перераховували бюлетені, практично ніхто не був притягнений до відповідальності. Що вже казати за кілька сотень гривень за галочку в потрібному місці? 

Свого часу керівник центру «Третій сектор» Андрій Золотарьов запропонував іще один кардинальний метод боротьби з підкупом виборців — легалізувати продаж голосів, викуповуючи їх «на користь держави». Ця норма, на його думку, мала би працювати приблизно так: людина, яка не бажає голосувати, приходить на вибори — її реєструють, вона втрачає право голосу, але отримує конверт iз грошима. Тобто в тих виборах вона вже «не грає» офіційно, через що ніхто інший цим голосом не скористається.

«У нас є певна категорія населення, яка продає власний голос. І будь-які апеляції до моралі, релігії в українських умовах не працюють. А от грошовий стимул спрацює завжди. Тому в нас потрібно ввести процедуру продажу власного голосу державі. А чому ні? Є теоретики права, які кажуть так: якщо правопорушення має масовий характер, то йому треба надати силу закону», — пояснював він у коментарі виданню «Вголос».

Щоправда, на думку Золотарьова, голос такого виборця може офіційно вартувати гривень 400, а покривати ці видатки мав би бюджет. І тут виникає проблема. Бо більшість із тих, хто не проти заробити на виборах, починають торгуватися від суми в 500 грн.

Але певний прогрес таки є. Як свідчили дані соціологічного опитування фонду «Демократичні ініціативи», у 2010 році сумарна кількість людей, які за тих чи інших умов були готові продати свої голоси, наближалася до 20%. Водночас, за результатами опитування КМІС, 79,4% громадян України за жодних обставин не голосуватимуть за гроші. Єдине питання, яке лишається відкритим, — чи прийдуть вони на вибори? Бо ті, хто чекає виборів, щоб заробити, прийдуть обов’язково.

А тим часом пошуковик Google при запиті «продати голос» одразу видає варіанти «як продати свій голос на виборах?» і «де продати свій голос на виборах?». Народ цікавиться. 

Новини по темі

Коментарі

Нет ни одного комментария

Залишити коментар

Останні новини

Останні відеорепортажі

Останні фоторепортажі

ТОП Новин тижня

наверх

Підписатися на новини

Підписатися на новини

Запропонувати новину

Запропонувати новину